Модель еволюції екологічної проблематики у виступах глав делегацій України на Генеральній Асамблеї ООН у 2014–2025 роках
Про дослідження
ГО «Центр розвитку стратегічних комунікацій та регіональних студій» представляє результати дослідження Олени Шевченко — доктора політичних наук, професора Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та наукового консультанта Центру.
У дослідженні проаналізовано трансформацію екологічної проблематики у зовнішньополітичному дискурсі України на прикладі офіційних виступів глав делегацій України під час загальних дебатів Генеральної Асамблеї ООН у 2014–2025 роках.
На основі контент-аналізу авторка простежує еволюцію екологічного порядку денного та визначає, як під впливом російської агресії його зміст поступово змінювався: від питань охорони довкілля, кліматичної політики та сталого розвитку — до екологічної безпеки, глобальних наслідків війни, міжнародно-правової відповідальності та концептуалізації екоциду. На сайті Центру представляємо ключовий фрагмент роботи — авторську модель еволюції екологічної проблематики у зовнішньополітичному дискурсі України.
Авторка
Олена Шевченко
доктор політичних наук, професор кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науковий консультант ГО «Центр розвитку стратегічних комунікацій та регіональних студій»
Методологія дослідження
Основним методом дослідження став контент-аналіз, який поєднав кількісний і якісний підходи до вивчення офіційного зовнішньополітичного дискурсу України.
На основі авторського Codebook було проаналізовано офіційні виступи глав делегацій України під час загальних дебатів Генеральної Асамблеї ООН за 2014–2025 роки.
Ключовий результат
Результати дослідження свідчать про поступову сек’юритизацію екологічної проблематики у зовнішньополітичному дискурсі України.
У 2014–2021 роках екологічні питання переважно розглядалися крізь призму кліматичної політики, сталого розвитку, охорони довкілля та локальних екологічних наслідків війни.
Після початку повномасштабного вторгнення екологічна проблематика інтегрується у ширший міжнародний безпековий порядок денний. У виступах України вона охоплює питання ядерної, радіаційної, енергетичної, продовольчої та екологічної безпеки, глобалізації наслідків російської агресії, відповідальності держави-агресора та екоциду.
Узагальнення результатів контент-аналізу дозволило побудувати модель еволюції екологічної проблематики у зовнішньополітичному дискурсі України, яка відображає закономірності її трансформації під впливом російської агресії.
Модель еволюції екологічної проблематики у зовнішньополітичному дискурсі України
1. Екологічна проблематика як складова глобального порядку денного
Перший етап, що переважно охоплює 2014–2021 роки, характеризується сприйняттям екологічної проблематики як складової глобального порядку денного.
У цей період екологічні питання виконують переважно нормативну функцію. Україна позиціонує себе як відповідальний учасник міжнародної співпраці у сфері кліматичної політики, сталого розвитку та охорони довкілля, демонструючи підтримку міжнародних екологічних ініціатив і багатосторонніх механізмів співробітництва.
2. Документування екологічних наслідків війни
Другий етап, який формується з 2014 року та домінує після 2022 року, пов’язаний із переосмисленням екологічної проблематики через призму російської агресії.
Екологічні питання перестають бути виключно складовою глобального екологічного порядку денного і починають виконувати функцію документування наслідків війни.
У центрі уваги опиняються руйнування природного середовища, техногенно-екологічні ризики та інші негативні наслідки бойових дій. Вони формують новий напрям зовнішньополітичної аргументації України.
3. Сек’юритизація екологічної проблематики
Третій етап, що домінує після 2022 року, відображає сек’юритизацію екологічної проблематики.
Екологічна тематика набуває нової політичної функції — обґрунтування глобального характеру загроз, породжених російською агресією.
Екологічна, продовольча, енергетична та радіаційна безпека розглядаються як взаємопов’язані складові єдиної міжнародної безпекової системи.
Екологічні питання перестають належати лише до сфери природоохоронної політики і стають одним з аргументів на користь необхідності зміцнення міжнародної безпеки.
4. Міжнародно-правова відповідальність за екологічну шкоду
Четвертий етап, що найбільш виразно проявляється у 2022–2025 роках, характеризується юридизацією екологічної проблематики.
Якщо на попередніх етапах екологічна шкода переважно фіксувалася як наслідок війни, то тепер вона стає предметом міжнародно-правової відповідальності.
Екологічна аргументація використовується для обґрунтування необхідності створення механізмів покарання держави-агресора, компенсації завданих збитків і розвитку міжнародно-правових інструментів захисту довкілля в умовах збройних конфліктів.
5. Концептуалізація екоциду
П’ятий етап, що остаточно формується у 2024–2025 роках, пов’язаний із концептуалізацією екоциду.
У зовнішньополітичному дискурсі України екологічна проблематика виходить за межі опису окремих екологічних злочинів і трансформується у самостійну міжнародно-політичну категорію.
Концепція екоциду поєднує екологічний, безпековий і правовий виміри війни, формуючи нову рамку міжнародного осмислення масштабного знищення природного середовища внаслідок збройної агресії.
Висновки
Контент-аналіз виступів глав делегацій України на Генеральній Асамблеї ООН у 2014–2025 роках засвідчив трансформацію екологічної проблематики від периферійної складової зовнішньополітичного дискурсу до важливого елементу міжнародної безпекової та правової аргументації України.
Під впливом російської агресії відбувся перехід:
- від кліматичної політики та сталого розвитку — до екологічних наслідків війни;
- від фіксації екологічної шкоди — до її включення у міжнародний безпековий порядок денний;
- від безпекової аргументації — до питання міжнародно-правової відповідальності;
- від опису окремих злочинів проти довкілля — до концептуалізації екоциду.
Матеріал підготовлено на основі дослідження Олени Шевченко «Контент-аналіз виступів Президентів України на ГАООН у 2014–2025 роках».